Facebook-Vector-Icon youtube-logo-icon-314

З 01 липня 2018 року підприємства торгівлі та сфери послуг у випадку відсутності монет дрібних номіналів будуть проводити заокруглення загальних у чеку сум розрахунків готівкою за товари (роботи, послуги).

Про це під час прес-брифінгу повідомив директор Департаменту грошового обігу Національного банку України Віктор Зайвенко.

“Національний банк України упевнений, що правила заокруглення застосовуватимуться справедливо і прозоро для обох сторін розрахунків, – наголосив він. – Застосування правил заокруглення загальних сум розрахунків готівкою спростить щоденні розрахунки громадян та дасть можливість скоротити витрати держави на карбування і забезпечення грошового обігу на понад 90 млн гривень на рік.”

Такий ефект вдасться досягти завдяки припиненню з 01 липня 2018 року карбування та випуску у готівковий обіг монет номіналами 1, 2, 5 і 25 копійок і продовження карбування та випуску лише монет номіналами 10 і 50 копійок.

Монети номіналами 1, 2, 5 і 25 копійок, уведені в обіг раніше, і надалі використовуватимуться як засіб платежу (грошова одиниця України – гривня і надалі дорівнюватиме 100 копійкам). Національний банк спеціально не вилучатиме з обігу ці монети, і вони перебуватимуть в обігу необмежений період часу до окремого рішення Правління Національного банку.

Заокруглення буде застосовуватися лише у випадку відсутності монет дрібних номіналів при розрахунках готівкою. У разі наявності в покупця монет дрібних номіналів, він і надалі може ними розраховуватися, а в разі наявності таких монет у продавця, він може видати покупцеві решту цими номіналами. Лише у разі відсутності монет зазначених номіналів і у покупця, і у продавця застосовуватиметься правило заокруглення загальної суми покупки в чеку.

“Банки повинні приймати у громадян монети дрібних номіналів без будь-яких обмежень, обмінювати на монети та банкноти інших номіналів, а також видавати клієнтам монети дрібних номіналів за наявності їх у залишку операційної каси”, – додав Віктор Зайвенко.

При цьому, заокруглення не здійснюватиметься під час безготівкових розрахунків.

Заокруглення стосуватиметься тільки загальних сум розрахунків готівкою у чеку та розрахунків в акті про видачу коштів чи іншому документі, що оформляється під час повернення коштів у разі повернення товару[1].

Заокруглення відбуватиметься за такими математичними правилами:

1) сума, що закінчується від 1 до 4 копійок, заокруглюється в бік зменшення до найближчої суми, яка закінчується на 0 копійок;

2) сума, що закінчується від 5 до 9 копійок, заокруглюється в бік збільшення до найближчої суми, яка закінчується на 0 копійок.

У свою чергу підприємства торгівлі та сфери послуг, що застосовують реєстратори розрахункових операцій, під час проведення готівкових розрахунків мають зазначати в чеках загальні суми до заокруглення та після заокруглення. Заокруглення не є знижкою або надбавкою, рекламою або стимулюванням продажу товарів (робіт, послуг) у значенні цих термінів, визначених законодавством України.

Також Віктор Зайвенко розповів, що Національний банк провів попередні консультації та обговорення цього питання з державними органами (Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Міністерство фінансів України, Державна фіскальна служба, Міністерство інфраструктури України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство юстиції України, Пенсійний фонд) та банками, представниками сфери торгівлі та послуг, іншою діловою спільнотою та громадськістю, які позитивно поставилися до застосування подібних правил заокруглення.

Він зауважив, що Національний банк зацікавлений, щоб застосування правил заокруглення під час готівкових розрахунків відбувалося комфортно як для споживачів, так і для  суб’єктів господарювання.

Розуміючи, що на початку у суб’єктів господарювання можуть виникнути побоювання стосовно правильності застосування  правил заокруглення, Національний банк України звернувся до Міністерства фінансів та Державної фіскальної служби з проханням надати детальні роз'яснення щодо питань, які можуть виникнути під час впровадження механізму заокруглення та не застосувати до бізнесу штрафних санкцій за проведення касових операцій, пов’язаних із заокругленням.

Нагадаємо, Голова Національного банку України Яків Смолій оголосив про таке рішення регулятора в рамках продовження політики оптимізації готівкового обігу 14 березня 2018 року під час презентації нових обігових монет.

Відповіді на актуальні запитання щодо правил заокруглення  можна переглянути за посиланням.

Довідково.

Станом на 01 червня 2018 року у готівковому обігу країни перебувало готівки (банкнот та монет) на загальну суму 360,8 млрд. грн, у тому числі монет – 2,1 млрд грн (13,0 млрд шт.):

1 коп. – 2 437,9 млн шт. (18,76% від загальної кількості монет у обігу);

2 коп. – 1 396,8 млн шт. (10,75% від загальної кількості монет у обігу); 

5 коп. – 1 877,0 млн шт. (14,44% від загальної кількості монет у обігу);

10 коп. – 3 808,9 млн шт. (29,30% від загальної кількості монет у обігу);

25 коп. – 1 730,1 млн шт. (13,31% від загальної кількості монет у обігу);

50 коп. – 1 240,3 млн шт. (9,54% від загальної кількості монет у обігу);

1 грн. –   500,8 млн шт. (3,85% від загальної кількості монет у обігу).

2 грн. –    7,0 млн шт. (0,05% від загальної кількості монет у обігу).

[1] відповідні норми передбачені постановою Правління Національного банку України від 15 березня 2018 року № 25 “Про оптимізаціюобігу монет дрібних номіналів”

За матеріалами НБУ

Нагадуємо, що наприкінці місяця будемо мати чотири вихідні поспіль. Натомість субота 23 червня буде робочою

 

У червні будемо мати додаткові вихідні у зв'язку з Днем Конституції (28 червня). 

28 червня у цьому році припадає на четвер. Для створення сприятливих умов для святкування  Кабмін розпорядженням від 11.01.2018 р. №1-р  рекомендує працівникам підприємств, установ та організацій, яким установлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями (субота і неділя), перенести робочі дні з п'ятниці 29 червня на суботу 23 червня.

Таким чином, наприкінці місяця будемо мати одразу чотири вихідних - з 28 червня по 1 липня. А загалом у червні буде 10 вихідних та 20 робочих днів.

При цьому 27 червня буде передсвятковим днем. Тому робочий час в цей день буде скорочено на одну годину.

Як працюватимуть Центри обслуговування платників ДФС?

 Центри обслуговування платників у святкові та вихідні дні червня працюватимуть за таким графіком:

  •  30 червня  – робочий день відповідно до затверджених графіків роботи ЦОП до 13:00;
  • 24, 28, 29 червня – вихідні дні;
  • 23 червня – за режимом роботи відповідних ДПІ/ОДПІ ДФС, при яких вони створені;
  • 27 червня – робочий день буде скорочено на одну годину.

Джерело: «Дебет-Кредит» 

На практиці бувають ситуації, коли засновник або один із власників товариства виконує функції керівника, не отримуючи за це винагороду. Така діяльність є цілком правомірною, оскільки за ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством може здійснюватися власником безпосередньо або призначеною ним особою, в т.ч. найманим керівником, з яким укладається трудовий договір (контракт).

Однак виникає закономірне питання стосовно правової природи правовідносин, коли засновник (учасник) підприємства виконує функції його керівника, та чи повинен він отримувати винагороду за здійснювану ним діяльність у вигляді заробітної плати.

Усталеної судової практики, яка надавала б роз’яснення цього питання безпосередньо, немає. Проте існує чимало рішень судів, які тим чи іншим чином стосуються діяльності керівників підприємств з отриманням винагороди чи без такої.

Правомірність здійснення засновником функцій керівника без укладення трудового договору та виплати заробітної плати

Правова позиція щодо правомірності виконання засновником підприємства функцій директора цього ж підприємства без укладення трудового договору та, відповідно, отримання заробітної плати викладена в ухвалі Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 у справі №2a-1870/1072/12.

За матеріалами справи, статутом підприємства було передбачено, що його засновник виконує обов’язки директора і при цьому отримує винагороду у вигляді дивідендів, а заробітна плата йому не виплачується. Контролюючий орган за результатами податкової перевірки виніс податкове повідомлення-рішення, яким визначив зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб. На думку податкової, при здійсненні керівництва підприємством засновник фактично перебував у трудових відносинах, відтак повинен був отримувати заробітну плату та сплачувати ПДФО. Неотримана заробітна плата розраховувалася, виходячи з розміру мінімальної.

Не погодившись із висновками контролюючого органу, платник податків звернувся до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення. Суд підтримав позивача, вказавши, що висновки податкової є безпідставними, оскільки управління підприємством засновником передбачено у статуті підприємства, та вказав, що «враховуючи такі положення статуту підприємства, суд вважає безпідставним висновок відповідача про те, що засновник підприємства, який виконував обов’язки директора, працював на підставі трудового договору і мав отримувати заробітну плату як найманий працівник».

Для обґрунтування позиції щодо правомірності виконання засновником підприємства функцій директора без трудового договору можна також використати висновки Конституційного суду, викладені у рішенні від 12.01.2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ст. 99 Цивільного кодексу України.

У цій справі Конституційний суд України вирішував питання щодо того, чи повинна процедура усунення від посади директора підприємства, з яким не укладено трудовий договір, відповідати вимогам трудового законодавства. Суд зазначив, що усунення голови виконавчого органу товариства (керівника) за цивільним законодавством та відсторонення працівника від роботи за трудовим законодавством мають відмінну правову природу й різні юридичні наслідки. З цього можна зробити логічний висновок, що КСУ також виділяє можливість здійснення керівником, що є учасником або засновником підприємства, управління суб’єктом господарювання без укладення трудового договору та отримання заробітної плати.

З усього наведеного випливає, що власник (засновник, учасник) підприємства може управляти власним бізнесом без оформлення трудових відносин та отримання заробітної плати. Він вправі вирішувати питання діяльності підприємства відповідно до положень установчих документів юридичної особи, а відносини, які виникають при виконанні засновником функцій директора, є корпоративними.

Неправомірність здійснення засновником функцій керівника без укладення трудового договору та виплати заробітної плати

Водночас Вищий адміністративний суд України у своїх попередніх рішеннях висловлював позицію, прямо протилежну наведеній вище. Так, в ухвалі ВАСУ від 04.06.2008 у справі №К-32016/06 бачимо формулювання «…у разі, якщо засновник підприємства є одночасно його директором, а відтак найманим працівником…».

За матеріалами цієї справи підприємство звернулося з позовом до управління Пенсійного фонду України про визнання недійсною вимоги відомства щодо сплати боргу у вигляді донарахованих страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Вимога базувалася на тому, що засновник підприємства фактично виконував функції керівника, а оплата його праці не здійснювалася. Відтак ПФУ донарахував грошові зобов’язання зі сплати збору від суми мінімальної заробітної плати.

ВАСУ погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зробив висновок, що коли засновник підприємства є одночасно його директором, він є найманим працівником і повинен отримувати винагороду за свою працю, з якої необхідно сплачувати усі належні податки і збори. На жаль, у цьому рішенні ВАСУ ніяким чином не обґрунтовує такий короткий, проте категоричний висновок.

Аналогічна позиція була висловлена ВАСУ в ухвалі від 13.09.2006 у справі №К-6605/06. Не дублюючи опис фабули справи, варто вказати, що тут касаційний суд також беззаперечно проголошує, що у разі виконання засновником фірми функцій директора його слід вважати найманим працівником та здійснювати оплату праці за трудовим законодавством.

Ці рішення варті уваги, проте, безперечно, не мають на сьогодні регуляторного значення.

Загалом можна зробити висновок, що відносини, які виникають при виконанні засновником функцій директора без укладення трудового договору, є корпоративними, а отже, у такому випадку відсутній обов’язок сплачувати заробітну плату, та сплачувати з неї податок на доходи фізичних осіб, військовий збір чи ЄСВ.

 

Джерело: http://yur-gazeta.com

Із 23 лютого (дня офіційного оприлюднення у газеті «Урядовий Кур’єр») набула чинності постанова КМУ від 18.12.17 р. № 1104, якою Уряд затвердив перелік органів держнагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону від 03.11.16 р. № 1728-VIII. щодо мораторію на перевірки. З 23 лютого 2018 року проводитиперевіркиу порядку, встановленому законодавством, має право інспектор праці виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради  в частині дотримання законодавства про працю.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст. 43 Конституції). Працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості (ст. 97 Кодексу законів про працю (КЗпП), ст. 15 і 24 Закону «Про оплату праці»)

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні у строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки (ст. 115 КЗпП; ст. 24 Закону «Про оплату праці»). Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 115 КЗпП.

Юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, згідно зі статтею 265 КЗпП несуть фінансову відповідальність: 3 мінімальні зарплати (на сьогодні – 11 169 грн.) - за порушення встановлених термінів виплати зарплати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш ніж за один місяць, виплату не в повному обсязі.

Відповідно до статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення визначено адміністративну відповідальність за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплату її не в повному обсязі, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 175 Кримінального кодексу за безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, передбачається покарання у вигляді штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Якщо невиплата вчинена внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, передбачається покарання у вигляді штрафу від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Управління Держпраці у Вінницькій області

Таблиця-підказка:інформація, зібрана в таблиці, допоможе кадровику і бухгалтерові правильно оформити практикантів та/або стажистів, а також не допустити помилок у питаннях оплати їх праці.Скорочення:ПТНЗ – професійно-технічний навчальний заклад; виш – вищий навчальний заклад.

 

Практиканти

Стажисти

Учні ПТНЗ

Студенти вишу

1

2

3

Нормативні документи, що регулюють проходження практики і стажування

Проходження практики учнями ПТНЗ регулюється ст. 29 Закону від 10.02.98 р. № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» (далі – Закон № 103) і Порядком надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання і виробничої практики, затвердженимпостановою КМУ від 07.06.99 р. № 992 (далі – Порядок № 992), відповідно до розроблених ПТНЗ програм

Проходження практики студентами вишів регулюєтьсяст. 51 Закону від 01.07.14 р. № 1556-VII «Про вищу освіту»і Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженимнаказом Міносвіти від 08.04.93 р. № 93 (далі – Положення № 93), відповідно до розроблених вишами програм

Проходження учнями ПТНЗ і студентами вишів стажування регулюється ст. 29 Закону від 05.07.12 р. № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі – Закон № 5067) і Порядком укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженим постановою КМУ від 16.01.13 р. № 20 (далі – Порядок № 20)

Визначення термінів

Виробнича практикає невід'ємною частиною навчального процесу при навчанні як у ПТНЗ, так і у виші.
Практикант – це учень ПТНЗ або студент вишу, який проходить виробничу практику в процесі навчання

Стажування – це набуття досвіду роботи при виконанні професійних завдань у вільний від навчання час.
Стажист – це учень ПТНЗ або студент вишу, який продовжує навчання за обраною професією на подальших, тобто вищих, кваліфікаційно-освітніх рівнях і проходить стажування у вільний від навчання час

База проходження практики або стажування

Перелік підприємств (баз практики), що надають учням ПТНЗ робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничої практики,формується безпосередньо ПТНЗз огляду на пропозиції цих підприємств-замовників (п. 2 Порядку № 992).
Учні ПТНЗможуть самостійновибрати місце проходження виробничої практики. Але в цьому випадку їм необхідноотримати дозвіл керівництванавчального закладу, у якому вони навчаються (п. 2 Порядку № 992)

Базою практики може бути підприємство будь-якої форми власності. Місце проходження практики студент можевибрати самостійно. Для цього необхідно:
– отримати дозвіл відповідної кафедри або циклової (предметної) комісії вишу (п. 2.3 Положення № 93);
– мати договір між вишом і підприємством, вибраним студентом.
В окремих випадках базу практикивстановлює виш. Так, згідно з п. 2.1 Положення № 93 галузеві міністерства і відомства, що мають у підпорядкуванні виші, за узгодженням з Міносвіти можуть закріплювати за ними підприємства строком до 5 років

Студенти вишів та учні ПТНЗ мають правопроходити стажування за професією (спеціальністю), за якою вони здобувають освіту, на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форми власності, виду господарської діяльності, на умовах, визначених договором про стажування (ст. 29 Закону № 5067).
Виши та ПТНЗ разом із підприємствами надають студентам вищих та учням професійно-технічних  навчальних закладів інформацію про можливість стажування (п. 3 Порядку № 20)

Договірні відносини

Не пізніше ніж за два тижні до початку практики між ПТНЗ і базою практики укладаєтьсядоговір про проходження навчально-виробничої практики(п. 8 Порядку № 992). Такий договір складається на основітипового договору, наведеного в додатку доПорядку № 992.
При цьому ПТНЗ, що направляє учня на практику, зобов'язаний представити підприємству не пізніше ніж за тиждень до початку практики:
– списки учнів-практикантів із зазначенням прізвищ майстрів – керівників професійно-практичної підготовки від навчальних закладів;
– навчальні програми з виробничого навчання і виробничої практики на виробництві або у сфері послуг (п. 15 Порядку № 992)

Між вишом і базою практики укладається договір на проведення практики студентів вишівза формою, установленою Положенням № 93 (додаток 1).
При цьому виш, що направляє студента на практику, надає підприємствуне пізніше ніж:
– за два місяці до початку практики – програму практики і теми дипломних завдань для узгодження;
– за тиждень до початку практики – списки студентів-практикантів і викладачів – керівників практики

Між стажистом і базою проходження стажування укладається договір про стажування. Порядок укладення ітипова форма договору затверджені Порядком № 20.
Договір про стажування укладається у двох примірниках: один зберігається на підприємстві, другий – у стажиста.
Зміни до договору вносяться за угодою сторін шляхом укладення додаткового договору, що є невід'ємною частиною договору про стажування.
Договір може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін у разі порушення його умов.
Дія договору може бути продовжена у зв'язку з відсутністю стажиста з поважної причини за наявності підтвердних документів (п. 11, 12, 16, 17 Порядку № 20).

   

Строк стажування за договором не може перевищувати 6 місяців.
ДіяПорядку № 20 не поширюється  (п. 4):
– на студентів вишів, які проходять стажування у держорганах;
– студентів вищих медичних навчальних закладів та інтернів;
– курсантів вищих військових закладів і вишів МВС та МНС

Оформлення на підприємстві

Перед початком практики керівник підприємства видаєнаказ, у якому повинні бути зазначені (п. 9 Порядку № 992):
– дати початку і закінчення практики;
– робоче місце або навчально-виробнича ділянка, на якій працюватиме практикант;
– види робіт згідно з робочими навчальними програмами;
– відповідальні із числа інженерно-технічних працівників і кваліфікованих працівників підприємства за проведення виробничої практики і забезпечення умов та безпеки праці на рівні нормативних вимог;
– система оплати праці учнів за фактично виконаний обсяг робіт, згідно із затвердженими нормами праці.
Наказ може видаватися на кожного практиканта окремо або на всіх разом на розсуд підприємства.
Учні ПТНЗне включаються до штатного складупідприємства, на якому проходять виробничу практику.
Тривалість роботи практикантів повинна відповідати часу, визначеному навчальними планами (програмами), і не може перевищувати робочий час, установлений законодавством для відповідної категорії працівників (п. 7 Порядку № 992)

Проходження студентами виробничої практики на підприємстві оформляєтьсянаказом, у якому наводяться дати початку і закінчення практики.

Наказ може видаватися на кожного студента окремо або на всіх разом на розсуд підприємства.
Підприємство – база практики виконує такі дії (п. 3.3 Положення № 93):
– приймає студентів-практикантів відповідно до плану практики;
– створює умови для виконання програми практики;
– проводить з практикантами інструктаж з техніки безпеки;
– навчає безпечним методам роботи;
– веде облік виходів практикантів на роботу (наприклад, у табелі обліку робочого часу);
– призначає безпосереднього керівника практики;
– після закінчення практики складає характеристику на кожного практиканта, у якій розкриває, чого він навчився і як себе проявив.
За наявності на базі практики вакантних місць студент-практикант на час проходження практикиможе бути зарахований на штатну посаду (п. 3.7 Положення № 93). Це можливо за дотримання двох умов:
1)виконувана робота повинна відповідати програмі практики;
2)не менше 50 % робочого часу студента-практиканта повинно відводитися підготовці за програмою практики.
У цьому випадку зі студентом повинні укласти строковий трудовий договір

Для проходження стажування стажист подає керівникові підприємства (п. 8 Порядку № 20):
– заяву за формою, наведеною в додатку доПорядку № 20;
– копію паспорта;
– копію документа про освіту (за наявності);
– копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізосіб, які відмовилися прийняти реєстраційний номер і мають відповідну позначку в паспорті);
– медичну книжку (для осіб, які стажуватимуться за професіями на виробництвах або в організаціях, працівники яких підлягають обов'язковим медичним оглядам згідно з постановою КМУ від 23.05.01 р. № 559).
Тривалість роботи стажиста в період стажування не може перевищувати тривалості робочого часу, установленої законодавством для відповідної категорії працівників.
Одночасно з укладенням договору про стажування керівник підприємства (п. 10 Порядку № 20):
1)затверджує індивідуальну програму стажування;
2)видає наказ про проходження стажування, у якому зазначаються:
– строки і місце проходження стажування (структурний підрозділ);
– спеціальність (кваліфікація) або професія (кваліфікаційний рівень) стажиста;
– режим стажування;
– керівник стажування.
Якщо стажист виконує професійну роботу відповідно до доручених йому завдань, то роботодавець зобов'язаний оплатити виконану ним роботу.
Стажистине включаються до штатного складу підприємства, на якому проходять стажування

Повідомлення ДФС про прийнятого практиканта або стажиста

Думка Держпраці: оскільки згідно з Інструкцією, затвердженоюнаказом Мінфіну від 20.04.15 р. № 449, нараховані учням суми повністю перераховуються на розрахунковий рахунок ПТНЗ (50 % – на зарплату учням, 50 % – ПТНЗ), трудові відносини у бази практики з учнями не виникають, трудові договори не оформляються. А отже,повідомлення про прийняття на роботу практиканта-учня подавати не потрібно (див. лист від 19.05.17 р. № 5783/4.1/4.1-ДП-17 на с. 15 цього номера)

Якщо студент оформлений на вакантну посаду за трудовим договором, то повідомлення до ДФС подається

Якщо зі студентом укладено договір про стажування й оплата йому проводиться на підставі акта приймання-здачі робіт, то повідомлення подаватинепотрібно(лист Мінсоцполітики від 22.05.13 р. № 413/039/97-13).
Якщо зі студентом укладається строковий трудовий договір з похідною назвою «стажист» – тоді повідомленняподається

Запис у трудовій книжці

Якщо учень (студент) має трудову книжку, то запис у ній про період проходження виробничої практикиробить навчальний заклад(ПТНЗ або виш) на підставі довідки, виданої йому базою практики (п. 2.16 Інструкції, затвердженої наказом Мінпраці від 29.07.93 р. № 58, далі – Інструкція № 58). У довідці зазначаються спеціальність, кваліфікація і час роботи студента-практиканта на цьому підприємстві. Зберігається довідка в особовій справі студента як документ суворої звітності.
Якщо студент (учень) – практикант раніше ніде не працював і, відповідно, не має трудової книжки, тоді запис про практику на підставі згаданої вище довідки зробить підприємство, де надалі він працюватиме і де на нього оформлять трудову книжку (п. 2.17 Інструкції № 58)

Записи про проходження стажування до трудових книжок студентів вишів та учнів ПТНЗвносяться підприємствами, на яких вони проходили стажування. Такий запис повинен містити інформацію пропосаду, період і місце (структурний підрозділ) стажування, спеціальність (кваліфікацію) або професію (кваліфікаційний рівень) стажиста. Підставою для такого запису є наказ про проходження стажування (п. 2.17 Інструкції № 58)

Оплата праці

Учні ПТНЗ під час практики отримують зарплатуза фактично виконаний обсяг робітзгідно з виробничим завданням (п. 17 Порядку № 992). Зарплата нараховується згідно з установленою на підприємстві системою оплати праці – за нормами, розцінками, ставками (окладами), з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. При цьому виплата нарахованого практикантові заробітку повинна відбуватися:
– або через навчальний заклад (гроші перераховуються на поточний рахунок ПТНЗ);
– або безпосередньо на базі практики (не пізніше 5 днів після виплати зарплати працівникам підприємства).
Згідно з умовами договору, укладеного між ПТНЗ і підприємством, може бути передбачене обмеження у виплаті практикантові зарплати. А саме: 50 % суми, що належить до виплати практикантові (після оподаткування), підприємство перераховує на рахунок ПТНЗ для ведення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, культурно-масову роботу та ін. (ст. 50 Закону № 103, п. 18 Порядку № 992). Це питанняву кожному конкретному випадку вирішується окремо і в договорі формулюється як додаткові зобов'язання підприємства (п. 18 Порядку № 992)

Законодавчими нормамине передбачена обов'язкова оплата працістудентів-практикантів. Це пояснюється тим, що найчастіше при проходженні практики студенти на підприємстві займаються загальнопрофесійною підготовкою за затвердженою вишом програмою і збирають матеріал, необхідний для складання звіту про проходження практики. Тобто практиканти не виконують ніякої роботи на підприємстві. Тому підприємство має право не оформляти їх на роботу і не виплачувати їм зарплату.
Протеякщо на підприємстві є вакантні місця, робота на яких відповідає програмі практики, і студенти-практикантиоформлені на ці вакантні штатні посади, то за час проходження практикиїм виплачуєтьсязарплата. При цьому за практикантом, який отримує зарплату на підприємстві, зберігається право на отримання стипендії – за умови успішної здачі іспитів) (п. 5.6 Положення № 93)

На думку Мінсоцполітики(лист від 07.03.14 р. № 300/039/97-14, далі – Лист № 300):
– за наявностідоговору про стажуванняроботодавець оплачує виконану стажистом роботу на підставіакта приймання-передачі робіт. Тобто в цьому випадку стажистові виплачується винагорода згідно із ЦПД;
– якщо мета стажування студента (учня) – здобуття ним досвіду практичної роботи, а програма стажування передбачаєтільки виконання професійних завдань та обов'язків на посаді, що відповідає отриманій професії (кваліфікації), – тоді студент (учень) може проходити стажування на підставі строкового трудового договору, укладеного з роботодавцем. У цьому випадку йому виплачується зарплата

Оподаткування

Суми заробітної плати, нарахованої базою практики учням і студентам при проходженні виробничої практики, а також суми зарплати або винагороди, нараховані учням і студентам при проходженні стажування, є:
– базою для нарахування ЄСВ за ставкою 22 %. Якщо практиканти і стажисти отримують зарплату, то розмір ЄСВ розраховують шляхом множення мінімальної заробітної плати на величину процентної ставки з ЄСВ (22 %) за умови перебування в трудових відносинах повний календарний місяць. На винагороду за ЦПД це правило не поширюється;
– об'єктом для утримання ПДФО за ставкою 18 % і військового збору за ставкою 1,5 %.
Практикант і стажист мають право на застосування ПСП у підвищеному розмірі (у 2017 році – 1 200 грн.) за виконання певних умов (пп. «г» пп. 169.1.3 Податкового кодексу, далі – ПК), а саме якщо:
– практикант (стажист) подасть до бухгалтерії підприємства заяву про застосування ПСП до його зарплати (пп. 169.2.2 ПК);
– практикант (стажист) не отримує стипендію (грошове або майнове забезпечення) з бюджету (пп. 169.2.3 ПК);
– нарахована практикантові (стажистові) зарплата (100 %) не перевищує граничної величини (у 2017 році – 2 240 грн.) (пп. 169.4.1 ПК).
У податковому розрахункуформи№ 1ДФзарплата практикантів відображається під кодом ознаки доходу«101», а винагорода стажиста за договором про стажування – під кодом«102»

 

 

Для того, щоб захистити свої права, як споживача  потрібно дотримуватись кількох простих правил. Тому звертаємось до Закону України «Про захист прав споживачів»  Завжди краще запобігти проблемі, ніж її потім вирішувати

Без чека товар не купуємо!

При купівлі товару запитайте у продавців, чи має товар підтверджуючі докумети про якість та безпеку. Також поцікавтесь, чи вам видадуть чек, при цьому неважливо, чи він буде пробитий через касовий апарат, чи написаний від руки (у цьому разі він має бути завірений печаткою приватного підприємця або юридичної особи). Чек є доказом придбання товару, тому на ньому обов'язково повинна бути вказана назва магазину (або прізвище, ініціали приватного підприємця), назва товару, дата покупки та її сума. При покупці товару вам також мусять видати гарантійний талон, в якому обов'язково зазначений термін гарантії,

Що робити, якщо у товарі виявився недолік

Якщо у вас вийшов з ладу придбаний вами товар у період гарантійного строку -  звертайтесь до продавця.

Ваші кроки:

- цю заяву необхідно зробити не в усній формі, а НАПИСАТИ у ДВОХ примірниках;

 У якій зазначте, що товар, який ви придбали у період гарантійного терміну, вийшов із ладу і ви просите, згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», протягом 14 днів зробити безоплатний ремонт, а в разі його неможливості – обміняти товар на аналогічний або повернути кошти. Претензія складається у двох екземплярах, один з яких ви вручаєте продавцю магазину, в якому придбали товар, а інший екземпляр, підписаний продавцем чи приватним підприємцем, залишається у вас. До претензії також варто додати копії чека та гарантійного талона.

Якщо продавець відмовляється підписувати претензію, то ви можете надіслати йому лист з повідомленням, або у присутності двох свідків вручити лист. Свідки повинні поставити свої підписи на вашому примірнику претензії.

Обережно – пастка!

Коли ви здаєте побутову техніку на ремонт, магазин (або фірма, яка буде здійснювати ремонт) повинен видати вам на руки акт прийому вашого товару, який ви маєте підписати. Обов'язково уважно прочитайте його перед тим, як підписуватимете! Там може бути пункт, надрукований дрібним шрифтом, такого змісту: «У зв'язку з тим, що на складі немає усіх запчастин, термін ремонту може тривати більше 14 днів». Якщо ви його у такому вигляді підпишете, то цілком законно вашу техніку можуть ремонтувати місяцями. Тому, якщо виникне подібна ситуація, вам потрібно написати (наприклад): «Із пунктом 9 не погоджуюсь».

Якщо ви купили якісний товар, а через деякий час зрозуміли, що він вам не потрібний, не турбуйтеся. В більшості випадків товар можна повернути назад в магазин (якщо пощастить). А щоб пощастило, треба:

1. Назвати правильну причину повернення.

            Згідно із ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» ви можете обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний товар або повернути товар, який не має дефектів, протягом 14 днів після його придбання, не рахуючи дня купівлі.

           Правильно сформулюйте причину повернення: товар не підійшов за формою, габаритам, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути використаний за призначенням.

Якщо ви наполягатимете на якій-небудь іншій причині, то продавець має право вам відмовити.

2. Річ повинна бути з «нуля».

Ще одне правило обміну і повернення речей належної якості:

товар не повинен бути у використанні і зберігати первинний товарний вид виробу, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.

3. Правила обміну.

Якщо на момент обміну аналогічного товару нема у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари із перерахунком вартості, або отримати назад гроші у вартості поверненого товару, чи здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару у продаж. Продавець зобов'язаний у день надходження товару у продаж повідомити про це споживачу, який вимагає обміну товару.

Згідно із законом на повернення витрачених коштів за якісний товар, що не підійшов, магазину відводиться сім днів.

4. «Чорний список» товарів.

Роблячи покупки, майте на увазі, не будь-який товар можна повернути продавцеві. Перелік якісних товарів, що не підлягають обміну і поверненню, затверджується Постановою Кабінету Міністрів від 19.03.94 №172.

У споживача є не лише права, а й обов'язки

У п. 3. ст. 4 «Права і обов'язки споживачів» зазначено, що споживач зобов'язаний:

  • перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;
  • в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;
  • користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;
  • з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Як бачимо нічого надприродного немає - законодавці потурбувалися про безпеку споживачів та правильне використання ними придбаних товарів.

З метою допомоги споживачам у складанні заяв та претензій до виробників, продавців чи виконавців зверніться до управління економічного розвитку та інвестицій виконавчого комітету міської ради каб.4,5 тел. 35709, 8430

В разі порушення ваших прав, як споживача ви маєте право звернутися до суду або Держпродспоживслужби України, її територіальних органів (адреси та телефони територіальних органів Держпродспоживслужби можна знайти на сайті www.consumer.gov.ua).

 При зверненні до Держпродспоживслужби подаються наступні документи:

- звернення;

- копія звернення до суб’єкта господарювання,

- копія документу, який засвідчує факт придбання продукції;

- копія технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу;

- інші документи, які стосуються розгляду звернення.

Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Якщо ви займаєтеся торгівлею чи надаєте послуги, вам потрібно знати права й обов’язки покупців, щоб не порушувати їх та уникнути штрафів.

Перевіряє дотримання прав покупців продавцями Держпродспоживінспекція (Указ № 465). За результатами перевірки складається акт, у ньому описується порушення, на його підставі потім може бути прийнято рішення про застосування штрафних санкцій. Перелік порушень і штрафи за них прописані в ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів». Розмір штрафу залежить від порушення і може вилитися в досить велику суму, тому краще організувати свою роботу так, щоб законодавство не порушувати.

Неякісний товар чи послуга

Порушення. Якщо покупець придбав у вас неякісний товар і протягом гарантійного строку звернувся з проханням усунути недоліки, відшкодувати витрати на усунення недоліків, знизити ціну (ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів»), ви зобов'язані зробити це. Також покупець може вимагати, щоб йому повернули гроші за товар або замінили його на якісний.

Навіть якщо товар якісний, але не влаштовує покупця кольором, розміром чи формою, він має право обміняти його протягом 14 днів (ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

При виявленні недоліків у виконаній роботі замовник може вимагати від вас безкоштовно усунути недоліки, знизити ціну або виготовити таку саму річ, повторно виконати роботу, відшкодувати збиток. Вимагати це клієнт може під час приймання роботи або упродовж гарантійного строку, встановленого договором. А якщо гарантійний строк не обумовлено — протягом двох років від дати приймання робіт.

Штраф. За відмову в реалізації цих прав доведеться сплатити штраф у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на момент придбання продукції, але не менше 85 гривень.

Порушення при продажу сертифікованої продукції

Порушення. Якщо продаєте товари, які підлягають сертифікації, але в документах на них немає реєстраційних номерів сертифіката відповідності, немає свідоцтва про визнання відповідності.

Штраф. 50% вартості партії такого товару (виконаної роботи, наданої послуги), але не менш як 170 гривень. Якщо продавець не веде обов’язковий облік доходів і витрат — 170 гривень.

Продаж небезпечної для життя та здоров’я продукції

Порушення. Виготовлення або продаж продукції, яка не відповідає вимогам нормативно-правових актів і документів про безпеку.

Штраф. 300% вартості виготовленої чи отриманої для продажу партії товару, виконаних робіт, наданих послуг, але не менше 425 гривень. А якщо суб’єкт господарювання не веде обов’язковий облік доходів і витрат — 850 гривень.

Продаж забороненої продукції

Порушення. Продаж продукції, яку відповідний держорган заборонив виготовляти і продавати.

Штраф. 500% вартості отриманої для реалізації партії забороненого товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 1700 гривень.

Продаж товарів без маркування

Порушення. Продаж небезпечних товарів, таких як отрути, пестициди, вибухо- та вогненебезпечні речовини тощо. Без попереджувального маркування та інформації про те, як правильно та безпечно використовувати і зберігати такі товари.

Штраф. 100% вартості партії товару, отриманої для реалізації, але не менше 340 гривень.

Відсутність інформації про товар

Порушення. Продавець не надав покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар (наприклад, немає інструкції з використання товару, неповна інформація).

Штраф. 30% вартості партії товару, отриманої для реалізації, виконаної роботи, наданої послуги, але не менш ніж 85 гривень.

Ухилення від перевірки

Порушення. Перешкоджання у проведенні перевірки якості товару та дотримання правил обслуговування клієнта. Перевіряти можуть: органи виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів і підрозділи з питань захисту прав споживачів.

Штраф. Від 1 до 10% вартості продукції, яка була реалізована за календарний місяць, що передує перевірці, але не менше 170 гривень.

Неусунення порушень

Порушення. Продавець/виконавець отримав припис усунути порушення прав споживачів, але не зробив цього.

Штраф. 340 гривень.

Продаж прострочених товарів

Порушення. Продаж товару, в якого закінчився строк придатності.

Штраф. 200% вартості залишку партії простроченого товару, отриманої для реалізації, але не менше 85 гривень.

Порушення договору між продавцем і клієнтом

Порушення. Невиконання умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги.

Штраф. 100% вартості робіт/послуг. А якщо порушення було відносно групи споживачів — від 1 до 10% вартості виконаних робіт (наданих послуг) у попередньому календарному місяці, але не менше 85 гривень.

Нав’язування придбання і форми оплати

Порушення. Примушування до купівлі непотрібної покупцеві продукції чи неякісних товарів. Зокрема, мовиться про ситуації, коли одночасно з продажем техніки чи побутового обладнання покупцю нав'язують придбання гарантії, засобів догляду за цією технікою тощо.

Якщо продавець зобов’язаний приймати до оплати електронні платіжні засоби, він не повинен обмежувати покупця в можливості зробити це.

Штраф. 8500 гривень.

Обман покупця

Порушення. Обмірювання, обважування, обраховування та інший обман покупця (ст. 1552 КпАП).

Штраф. Від 85 до 425 гривень.

Сплата штрафів

Після отримання постанови про накладення штрафу, треба сплатити до держбюджету зазначену в ній суму протягом 15 днів від моменту отримання постанови (п. 6 Положення № 1177). Відтак протягом трьох днів про сплату потрібно повідомити Держспоживінспекцію чи територіальний орган, який наклав штраф. У повідомленні вказується номер і дата платіжного доручення.

Не сплатите штраф у добровільному порядку — його можуть стягнути примусово. Крім штрафних санкцій, до порушника можуть застосувати й інші заходи у зв'язку з порушенням прав споживачів. Аж до припинення відвантаження і виробництва продукції, опломбування торгових, складських і виробничих приміщень, тимчасового припинення діяльності та ін.

Якщо постанову про накладення штрафу не передали порушнику упродовж одного року від дня, коли її прийнято, то штрафи за нею він має право не сплачувати.

У разі якщо постанова про застосування штрафних санкцій, на вашу думку, винесена з порушеннями, можете оскаржити її в Держспоживінспекції чи адміністративному суді (п. 9 Положення № 1177).

Зверніть увагу: крім закону про захист прав споживачів, порядок ведення діяльності у сфері торгівлі/послуг/виробництва регулює КпАП і Кримінальний кодекс, закони «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та ін.

Список використаних нормативно-правових актів

  1. КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X.

  2. Указ № 465 — Указ Президента України «Про Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів» від 13.04.2011 № 465/2011.

  3. ЗУ «Про захист прав споживачів» — Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII.

  4. Положення № 1177 — Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене постановою Кабміну від 17.08.2002 № 1177.

Куточок споживача обладнують для того, щоб покупці та клієнти могли отримати належну інформацію про продавця та свої права. Оформлення куточка споживача залежить від сфери діяльності та категорії товарів і послуг, які реалізуєте.

Де розмістити куточок споживача

Куточок споживача оформляють у вигляді стенду, розміщують на ньому інформацію про продавця, правила продажу конкретних товарів або послуги. Встановлюється на видному і доступному для відвідувачів місці: в торговому залі магазину, відділу, секції. Якщо магазин на кілька відділів і вони суміжні, не ізольовані один від одного, можна встановити один куточок, але так, щоб його бачив весь потік покупців.

У кафе, їдальнях та інших закладах громадського харчування, в майстернях, хімчистках, перукарнях тощо — в будь-якому видному і доступному для ознайомлення відвідувачів місці, там, де приймаєте-видаєте замовлення.

Хто не зобов'язаний встановлювати куточок споживача

На об'єктах дрібнороздрібної торговельної мережі, тобто в кіосках, палатках, на лотках, можна обійтися без куточка покупця. Але на кожному такому стаціонарному пункті обов'язково повинні бути санітарні правила, санітарний журнал, книга відгуків і пропозицій, плюс на видному місці — свідоцтво про держреєстрацію (виписка з держреєстру), адреса та номер телефону СПД, якому належить точка, ПІБ продавця, режим роботи (п.п. 13, 20 Правил № 369).

На ринках куточок покупця оформляє адміністрація, а підприємцю на торговому місці достатньо мати табличку з власним прізвищем, ім’ям, по батькові, реєстраційним номером і назвою реєстраційного органу, а якщо є продавець — і з його ПІБ. А також копії виписки з реєстру єдинників і ліцензії, якщо діяльність ліцензується (п. 8 Правил торгівлі на ринках).

Наповнення куточка споживача

Дизайн, форму, колір куточка можна вибрати на власний розсуд. Назвати його потрібно «Куточок покупця» або «Куточок споживача», обидва формулювання правильні.

Обов'язково розміщуються в ньому такі документи та відомості (п. 10 Порядку № 833).

Інформація про підприємця. Достатньо вказати: «фізична особа — підприємець ПІБ», як у реєстраційних документах. Можна також вкласти в куточок копію витягу з реєстру єдинників. Якщо ви не використовуєте касовий апарат і платіжний термінал, ця копія буде ще й обґрунтуванням їх відсутності.

Єдинники, в яких дохід за минулий рік менше 1 млн гривень, можуть не використовувати РРО.

Книга відгуків і пропозицій встановленого зразка, прошнурована, пронумерована і засвідчена підписом ФОП.

Адреса і номери телефонів місцевих органів захисту прав споживачів, а для суб'єктів, які надають послуги, — також адреси й телефони місцевих органів виконавчої влади.

Ліцензії (можна копії), якщо торгуєте алкоголем і сигаретами. Нагадуємо: підприємці-єдинники з алкоголю можуть торгувати тільки пивом, на нього потрібна ліцензія, і столовим вином — ліцензія не потрібна.

Нормативні документи у вигляді окремих роздруківок або брошур. Потрібно бути готовим надати їх покупцеві на вимогу, тому краще так само помістити їх у куток покупця (п. 10 Порядку № 833). Список обов'язкових:

Решта документів залежить від виду діяльності — надання послуг чи торгівля, роздрібна, комісійна, в розстрочку або на ринках. А також від спеціалізації магазина: правила продажу видів товарів, які у вас в асортименті; при торгівлі продтоварами додаються санітарні норми. Ці документи слід бути готовим надати на вимогу споживача. Тобто найзручніше її розмітити в куточку, але якщо пакет документів вийшов чималим, вивішувати його весь у куточку покупця не обов'язково, головне — щоб його завжди мав під рукою працівник, який обслуговує покупців.

Так, якщо займаєтеся торгівлею:

Не забувайте стежити, щоб усі документи були актуальними.

Куточок покупця в продуктовому магазині

Якщо у вас продуктовий магазин, на вашому куточку покупця повинні бути:

Куточок покупця в магазині промтоварів

У місці продажу непродовольчих товарів, окрім обов'язкового для всіх ЗУ «Про захист прав споживачів» і Порядку № 833, повинні бути Правила торгівлі непродовольчими товарами.

І спеціалізовані правила:

Ще один важливий документ — Перелік товарів, що не підлягають обміну. До нього входить, наприклад, парфумерія, косметика, тканини, білизна, друковані видання. Якщо продаєте товари з цього переліку, доцільно і його помістити в куточок покупця. Він допоможе уникнути суперечок, якщо покупець захоче повернути такий товар належної якості.

Куточок споживача в місцях надання послуг

У закладах громадського харчування — кафе, барах, ресторанах — у куточку повинна бути схема розташування спеціально відведеного для куріння місця і напис про те, що куріння тютюнових виробів шкодить здоров'ю (п. 3.10 Правил роботи № 219). А також відповідні санітарні правила, оскільки діяльність пов'язана з харчовими продуктами. Для закладів громадського харчування це СанПіН 42-123-5777-91.

Куточок споживача, якщо надаєте послуги

Якщо займаєтеся наданням побутових послуг, список обов'язкових документів для вас ще об'ємніший. Їх можна помістити в куточок споживача або на інформаційний стенд, головне — на видному і доступному для замовників місці (п. 7 Правил побутового обслуговування).

Так, у перукарнях мають бути:

  • ПІБ підприємця, його адреса, номери телефонів;

  • інформація про працівників, які обслуговують клієнтів (ПІБ, посада);

  • Правила побутового обслуговування;

  • перелік послуг, які надаєте, із цінами;

  • список і зразки матеріалів і виробів, що використовуються під час надання послуги;

  • сертифікати відповідності послуг (якщо вони підлягають сертифікації);

  • перелік нормативно-технічних документів, вимогам яких повинні відповідати послуги (його можна знайти в Інструкції № 20);

  • гарантійні зобов'язання виконавця послуг;

  • перелік категорій громадян, які користуються пільгами в отриманні побутових послуг;

  • витяг із ДСПіН 2.2.2.022-99;

  • копія свідоцтва/виписки з держреєстру про реєстрацію підприємця.

У хімчистках, пральнях — інформація про умови, за яких вироби у прання та хімчистку не приймаються; перелік допустимих прихованих дефектів після хімчистки, перефарбування та прання відповідно до чинних стандартів; відомості про встановлені ступені зносу одягу.

Де взяти куточок споживача

Куточок покупця можна виготовити самостійно, вам знадобиться лист пластику або фанери відповідного розміру, двосторонній скотч і кілька саморізів.

Також різноманітні куточки споживача продаються в готовому вигляді, з кишенями для обов'язкових документів, кліп-бордом (дошкою для записів) і навіть комплектами нормативних актів і документів (книгою відгуків, журналом реєстрації перевірок та ін.) для конкретних сфер діяльності — продовольчої/непродовольчої торгівлі, громадського харчування, послуг. Вартість стенду (без літератури) — від 150 гривень, залежно від розміру, кількості кишень і матеріалів. Звичайно, потрібно впевнитися, що всі документи в комплекті актуальні.

Штрафи

Відсутність куточка покупця вважається порушенням правил торгівлі та надання послуг, за це передбачено адмінштраф від 17 до 170 гривень (ст. 155 КпАП). Якщо повторно протягом року виявлять це саме порушення — від 85 до 459 гривень.

Така сама відповідальність чекає, якщо в куточку немає необхідних нормативних документів або вони неактуальні.

Список використаних нормативно-правових актів

  1. КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X.

  2. ЗУ «Про захист прав споживачів» — Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII.

  3. Порядок № 833 — Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджений постановою Кабміну від 15.06.2006 № 833.

  4. Правила № 369 — Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджені наказом МЗЕЗторгу від 08.07.1996 № 369.

  5. Правила торгівлі на ринках — Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Мінекономіки від 26.02.2002 № 57/188/84/105.

  6. Правила торгівлі у розстрочку — Правила торгівлі у розстрочку фізичним особам, затверджені Постановою Кабміну від 30.03.2011 № 383.

  7. Правила торгівлі продтоварами — Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені наказом Мінекономіки від 11.07.2003 № 185.

  8. Правила торгівлі овочевою продукцією — Правила роздрібної торгівлі картоплею та плодоовочевою продукцією, затверджені наказом МЗЕЗторгу від 08.07.1997 № 344.

  9. Інструкція № 343 — Інструкція про порядок оформлення суб'єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджена постановою МЗЕЗторгу від 08.07.1997 № 343.

  10. Правила комісійної торгівлі — Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом МЗЕЗ України від 13.03.1995 № 37.

  11. Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями — Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджені постановою Кабміну від 30.07.1996 № 854.

  12. Санітарні правила № 5781 — Санітарні правила для підприємств продовольчої торгівлі, затверджені Головним державним лікарем СРСР від 16.04.1991 № 5781-91.

  13. Правила торгівлі непродовольчими товарами — Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Мінекономіки від 19.04.2007 № 104.

  14. Правила торгівлі дорогоцінними металами — Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб’єктам господарювання на праві власності, затверджені постановою Кабміну від 04.06.1998 № 802.

  15. Правила комісійної торгівлі ювелірними виробами — Правила комісійної торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затверджені наказом Мінфіну України від 27.10.2004 № 678.

  16. Правила № 1209 — Правила роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, затверджені постановою Кабміну від 04.11.1997 № 1209.

  17. Тимчасові правила № 1649 — Тимчасові правила обігу в Україні побутових піротехнічних виробів, затверджені наказом МВС України від 23.12.2003 № 1649.

  18. Перелік товарів, що не підлягають обміну — Перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню), затверджений постановою Кабміну від 19.03.1994 № 172.

  19. Правила роботи № 219 — Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Мінекономіки від 24.07.2002 № 219.

  20. СанПіН 42-123-5777-91 — Санітарні правила для підприємств громадського харчування (СанПіН 42-123-5777-91), затверджені Головним державним санітарним лікарем СРСР, від 19.03.1991.

  21. Правила побутового обслуговування — Правила побутового обслуговування населення, затверджені постановою Кабміну від 16.05.1994 № 313.

  22. Інструкція № 20 — Інструкція щодо надання перукарських, манікюрних та педикюрних послуг, затверджена наказом Укрсоюзсервісу від 27.08.2000 № 20.

  23. ДСПіН 2.2.2.022-99 — Державні санітарні правила і норми для перукарень різних типів (ДСПіН 2.2.2.022-99).

Єдиний соціальний внесок сплачують усі підприємці. Навіть якщо ви не провадите діяльності й не отримуєте доходу, внесок платити потрібно. Не сплачують ЄСВ лише підприємці — інваліди та пенсіонери за віком.

Розмір ЄСВ

В обов'язковому порядку ви повинні сплачувати єдиний соціальний внесок за основною ставкою 22%. Суму, з якої обчислюється ЄСВ (базу нарахування), ви можете визначити самостійно, але вона повинна бути не менше мінімальної зарплати, що діє на 1 січня поточного року (у 2018 році — 3723 гривен). Таким чином, ЄСВ = 3723 грн × 22% = 819,06 грн/міс. Розмір мінімальної суми ЄСВ за I квартал 2018 року — 2457,18 гривень.

За четвертий квартал 2017 року мінімальна сума ЄСВ, яку треба сплатити становить:

  • для ФОП 1-ї групи — 1056 гривень (у 2017 році платники єдиного податку першої групи сплачували ЄСВ від 0,5 мінімалки — це 1600 гривень, в 2018 році це послаблення не діє).

  • для 2-ї та 3-ї груп — 2112 гривень.

База нарахування не повинна бути більшою за суму 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що діють на період сплати ЄСВ.

Підприємці — пенсіонери за віком та інваліди, які отримують пенсію чи соціальну допомогу, звільнені від сплати внеску (ч. 4 ст. 4   ЗУ «Про ЄСВ»). Звільнення поширюється і на пенсіонерів за пільговою пенсією — зі зменшенням віку за «гарячим» стажем і чорнобильців (лист ДФС № 43). Підприємець, який отримав цей статус, набуває право не сплачувати внесок з наступного місяця після подання відповідної заяви у фіскальну службу.

Пенсіонери за вислугою років від сплати ЄСВ не звільняються.

Періодичність і строки сплати

Єдиний соціальний внесок нараховується щомісяця, періодичність сплати — раз на квартал. Оплата вноситься до 19-го числа (включно) місяця, наступного за звітним кварталом, за який сплачують внесок (консультація в ЗІР, підкатегорія 301.04.02), тобто 19 квітня, 19 липня, 19 жовтня і 19 січня.

Якщо останній день сплати внеску вихідний, його можна сплатити наступного за ним робочого дня.

Звітність за сплаченими сумами ЄСВ подається раз на рік — до 10 лютого року, наступного за звітним.

Підприємець не звільняється від сплати внеску за місяці, в яких не провадив господарської діяльності, не отримував доходу, був на лікарняному чи у відпустці.

Якщо підприємцем ви зареєструвалися наприкінці або в середині місяця, ЄСВ все одно доведеться сплатити за повний місяць. Пропорційного розрахунку для випадку, коли державна реєстрація відбулася в середині місяця, не передбачено.

Способи сплати

Сплатити внесок можна готівкою через касу банку, а також із підприємницького чи особистого карткового рахунку, вказавши призначення платежу, найменування й реквізити одержувача.

Штрафи

За несплату або невчасну сплату ЄСВ доведеться сплатити:

  • суму недоплати за ЄСВ;

  • штраф у розмірі 20% несплачених або невчасно сплачених сум ЄСВ;

  • пеню в розмірі 0,1% суми недоплати ЄСВ за кожен день прострочення платежу.

Список використаних нормативно-правових актів

  1. ЗУ «Про ЄСВ» — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

  2. Лист ДФС № 43 — лист ГУ ДФС у Рівненській області від 16.03.2016 № 43/14з/17-00-13-03-04.